драпіка —
ЗДИ́РНИК розм. (той, хто вимагає або домагається чого-небудь шляхом примусу, погроз, насильства, хто оббирає, обдирає кого-небудь), ДРАПІ́ЖНИК (ДРЯПІ́ЖНИК) розм., ДРАПІ́КА (ДРЯПІ́КА) розм., ДРАПІ́ЖКА (ДРЯПІ́ЖКА) розм., ДЕРІ́Й розм., ДЕРУ́Н розм.
Словник синонімів української мови
драпіка —
ДРАПІ́КА, ДРЯПІ́КА, и, ч. і ж., розм. Те саме, що драпі́жник, дряпі́жник.
Словник української мови в 11 томах
драпіка —
Драпіка, -ки об. = дряпіка. О. 1861. XI. 28.
Словник української мови Грінченка