драч —
ДРАЧ, а́, ч. 1. розм. Те саме, що дра́чка 1. Ми ті, що платимо податки, Собі ж лишаєм труд і плач, Котрім державні всі порядки є тільки кривда, тільки драч (Пісні та романси.., II, 1956, 187). 2. діал. Просорушка.
Словник української мови в 11 томах
драч —
Драч, -ча м. 1) Шомполъ. Ромен. у. 2) Пильщикъ. Уже драчі поприходили з лісу від драчки. Волын. г. 2) Обдирало, сборщикъ податей. Воно б добре жилось, та драчі прокляті: двадцять п'ять карбованців за п'ять душ подушного заплати. Лебед.
Словник української мови Грінченка