дряпач

дряпа́ч

-а, ч.

Те саме, що дряпак.

Значення в інших словниках

1. дряпач — дряпа́ч іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дряпач — КУЛЬТИВА́ТОР (знаряддя для розпушування зораного ґрунту, знищення бур'янів тощо), КРЕ́МЕР розм.; ПЛАНЕ́Т (перев. для обробітку міжрядь просапних культур); ДРЯПА́К, ДРЯПА́Ч, СКОРОПА́ШКА розм. (примітивне знаряддя).  Словник синонімів української мови
3. дряпач — ДРЯПА́Ч, а́, ч. Те саме, що дряпа́к.  Словник української мови в 11 томах
4. дряпач — Дряпач, -ча м. 1) = дряпак.  Словник української мови Грінченка