дряпач —
дряпа́ч іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
дряпач —
-а, ч. Те саме, що дряпак.
Великий тлумачний словник сучасної мови
дряпач —
КУЛЬТИВА́ТОР (знаряддя для розпушування зораного ґрунту, знищення бур'янів тощо), КРЕ́МЕР розм.; ПЛАНЕ́Т (перев. для обробітку міжрядь просапних культур); ДРЯПА́К, ДРЯПА́Ч, СКОРОПА́ШКА розм. (примітивне знаряддя).
Словник синонімів української мови
дряпач —
Дряпач, -ча м. 1) = дряпак.
Словник української мови Грінченка