дряпатися
ДРЯ́ПАТИСЯ, аюся, аєшся, недок.
1. Мати звичку, любити дряпати ( див. дря́пати¹ 1).
Вона в нього догадлива, ревнива і дряпається, мов кицька (Стельмах, Хліб.., 1959, 271);
// Те саме, що дря́пати¹ 1.
Маринка пручалася, дряпалася, рвалася до матері у кухню (Мирний, III, 1954, 155);
Хоч як дряпалася, хоч як кусалася вона, Горпині скрутили [татари] руки за спину й кинули до зв’язаних дівчат (Тулуб, Людолови, І, 1957, 140);
// Піддаватися нанесенню подряпин.
Механічні властивості [органічного скла] недосить високі (легко дряпається) (Автомоб., 1957, 326).
2. Дряпати один одного.
Вони [Раду і Маріуца] налітали одно на одного, бились грудьми, ..кусались і дряпались, як коти (Коцюб., І, 1955, 374);
Ми.. вчепились один в одного, як звірята, качалися по піску, бились, дряпались (Вас., IV, 1960, 11).
3. Шкрябати по чому-небудь, дертися кігтями, намагаючись проникнути кудись.
Скочила [кішка] вгору до вікна і дряпається: «Мняв… мняв… мняв…» (Калин, Закарп. казки, 1955, 34);
Часом він [барс] випускав довжелезні білі кігті і починав дряпатись, намагаючись розламати клітку (Трубл., II, 1955, 119).
4. розм. З труднощами пробиратися вперед і вгору, зачіплюючись за що-небудь.
Всі троє мовчки спускались униз, а далі звернули вбік од села і йшли так версти зо дві, то спускаючись, то дряпаючись по горбах (Коцюб., І, 1955, 353);
Руками й ногами дряпалися [вояки], підпирались рушницями, падали, піднімались і знову лізли (Ірчан, II, 1958, 221);
// Лізти куди-небудь.
Ради цього дива не варт і по драбині дряпаться (Н.-Лев., III, 1956, 337);
Макс Габер дряпався вже на стовп, добирався до дроту (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 91);
*Образно. Барвисті килими звисали через бильця балконів, угору дряпався зелений виноград (Жур., Вечір.., 1958, 376).
Словник української мови (СУМ-11)