дряпучий

дряпу́чий

-а, -е.

1》 Який дряпається або любить дряпатися. Дряпуче кошеня.

2》 перен. Який виявляє різкість, грубість у поведінці, любить суперечки; задирливий.

Значення в інших словниках

1. дряпучий — дряпу́чий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дряпучий — ДРЯПУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який дряпається або любить дряпатися. Дряпуче кошеня. 2. перен. Який виявляє різкість, грубість у поведінці, любить суперечки; задирливий. Ти його тільки займи — він такий дряпучий, що зараз і битися буде (Сл. Гр.).  Словник української мови в 11 томах
3. дряпучий — Дряпучий, -а, -е 1) Любящій царапаться. Кіт дряпучий. 2) Задорливый. Ти його тільки займи — він такий дряпучий, що зараз і битися буде. Кіевск. у.  Словник української мови Грінченка