дріботуха

дріботу́ха

-и, ж., розм.

Та, що дуже швидко і багато говорить.

Значення в інших словниках

1. дріботуха — дріботу́ха іменник жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. дріботуха — ДРІБОТУ́ХА, и, ж., розм. Та, що дуже швидко і багато говорить.  Словник української мови в 11 томах
3. дріботуха — Дріботуха, -хи ж. Говорунья, болтунья. Що вже й дріботуха вона, то й Боже! Усе дрібоче, усе дрібоче! Новомоск. у.  Словник української мови Грінченка