дубильник дуби́льник -а, ч. Той, хто займається дубленням. Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках дубильник — дуби́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови дубильник — Чинбар Словник чужослів Павло Штепа дубильник — ДУБИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто займається дубленням. Словник української мови в 11 томах