дубильник

дуби́льник

-а, ч.

Той, хто займається дубленням.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дубильник — Чинбар Словник чужослів Павло Штепа
  2. дубильник — дуби́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. дубильник — ДУБИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто займається дубленням. Словник української мови в 11 томах