дубильник
дуби́льник
-а, ч.
Той, хто займається дубленням.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
-
дубильник —
дуби́льник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
дубильник —
Чинбар
Словник чужослів Павло Штепа
-
дубильник —
ДУБИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто займається дубленням.
Словник української мови в 11 томах