дубильний

Значення в інших словниках

1. дубильний — дуби́льний прикметник Орфографічний словник української мови
2. дубильний — Чинбарний Словник чужослів Павло Штепа
3. дубильний — ДУБИ́ЛЬНИЙ, а, е. Прикм. до ду́блення. Чепіжка послав сина вчитися, а собі згодом найняв робітників, таких, що зналися на лимарській та дубильній справі (Юхвід, Оля, 1959, 135); // Признач. для дублення. Рослини, що містять у собі дубильні речовини,.. Словник української мови в 11 томах