1. Словник української мови в 11 томах

дубильник

ДУБИ́ЛЬНИК, а, ч. Той, хто займається дубленням.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дубильник — дуби́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дубильник — -а, ч. Той, хто займається дубленням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дубильник — Чинбар Словник чужослів Павло Штепа