дубовик

дубови́к

-а, ч.

1》 Їстівний гриб, що росте перев. в дубових лісах.

2》 діал. Власник або стерновий човна-дуба.

Значення в інших словниках

1. Дубовик — Дубови́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. дубовик — ДУБОВИ́К, а́, ч. 1. Їстівний гриб, що росте перев. в дубових лісах. 2. діал. Власник або стерновий човна-дуба. Показали Маркові її батька, кремезного літнього дубовика (Рибак, Дніпро, 1953, 5).  Словник української мови в 11 томах
3. дубовик — Дубовик, -ка м. 1) Хозяинъ лодки дуба. 2) = вернидуб. Грин. I. 181.  Словник української мови Грінченка