дубовик

Дубовик, -ка

м.

1) Хозяинъ лодки дуба.

2) = вернидуб. Грин. I. 181.

Значення в інших словниках

1. Дубовик — Дубови́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. дубовик — -а, ч. 1》 Їстівний гриб, що росте перев. в дубових лісах. 2》 діал. Власник або стерновий човна-дуба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дубовик — ДУБОВИ́К, а́, ч. 1. Їстівний гриб, що росте перев. в дубових лісах. 2. діал. Власник або стерновий човна-дуба. Показали Маркові її батька, кремезного літнього дубовика (Рибак, Дніпро, 1953, 5).  Словник української мови в 11 томах