дубовик

ДУБОВИ́К, а́, ч.

1. Їстівний гриб, що росте перев. в дубових лісах.

2. діал. Власник або стерновий човна-дуба.

Показали Маркові її батька, кремезного літнього дубовика (Рибак, Дніпро, 1953, 5).

Значення в інших словниках

1. Дубовик — Дубови́к прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. дубовик — -а, ч. 1》 Їстівний гриб, що росте перев. в дубових лісах. 2》 діал. Власник або стерновий човна-дуба.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дубовик — Дубовик, -ка м. 1) Хозяинъ лодки дуба. 2) = вернидуб. Грин. I. 181.  Словник української мови Грінченка