дуелянт

дуеля́нт

-а, ч., заст.

Учасник дуелі.

|| Той, хто має пристрасть до дуелей.

Значення в інших словниках

1. дуелянт — дуеля́нт іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. дуелянт — ДУЕЛЯ́НТ, а, ч., заст. Учасник дуелі. Хлопці аж роти розкрили, спостерігаючи кожен рух дуелянтів (Кир., Вибр., 1960, 73); *У порівн. На стіні — два портрети на повен зріст: Олександр І і Котляревський, мов дуелянти, один проти одного (Полт., Дит.  Словник української мови в 11 томах