дуелянт

ДУЕЛЯ́НТ, а, ч., заст. Учасник дуелі.

Хлопці аж роти розкрили, спостерігаючи кожен рух дуелянтів (Кир., Вибр., 1960, 73);

*У порівн. На стіні — два портрети на повен зріст: Олександр І і Котляревський, мов дуелянти, один проти одного (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 258);

// Той, хто має пристрасть до дуелей.

— Звідки у вас оці звички старого дуелянта? — все ще гніваючись, сказав йому Скиба (Загреб., Європа 45, 1959, 56).

Значення в інших словниках

1. дуелянт — дуеля́нт іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. дуелянт — -а, ч., заст. Учасник дуелі. || Той, хто має пристрасть до дуелей.  Великий тлумачний словник сучасної мови