1. Словник української мови в 11 томах

дуелянт

ДУЕЛЯ́НТ, а, ч., заст. Учасник дуелі.

Хлопці аж роти розкрили, спостерігаючи кожен рух дуелянтів (Кир., Вибр., 1960, 73);

*У порівн. На стіні — два портрети на повен зріст: Олександр І і Котляревський, мов дуелянти, один проти одного (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 258);

// Той, хто має пристрасть до дуелей.

— Звідки у вас оці звички старого дуелянта? — все ще гніваючись, сказав йому Скиба (Загреб., Європа 45, 1959, 56).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дуелянт — дуеля́нт іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. дуелянт — -а, ч., заст. Учасник дуелі. || Той, хто має пристрасть до дуелей. Великий тлумачний словник сучасної мови