дурнота

дурно́та

-и, ж., діал.

1》 Те саме, що дурість.

2》 збірн. Дурні, бевзі.

Значення в інших словниках

1. дурнота — дурнота́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. дурнота — Дурнота, -ти ж. 1) Глупость. 2) соб. Дураки. Аж там сліпа дурнота сидить по застіллю та горілку п'є. Коли ж орда про тебе брехні меле, ти на дурну дурноту мовчки плюй. К. Дз. 107.  Словник української мови Грінченка