дутий

ду́тий

-а, -е.

1》 З порожниною всередині; вигот. способом дуття.

|| Наповнений повітрям, надутий.

2》 перен., розм. Який не відповідає дійсності, навмисне перебільшений.

Значення в інших словниках

1. дутий — ду́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. дутий — Ду́тий. Духовий (про музичний інструмент, оркестр). Заряд “Музичної школи“ готов вже і сего року завести науку дутих інструментів, коли лише зголосить ся відповідне число учеників (Б., 1907, 97, 3) // пол. dęty — духовий, orkiestra dęta — духовий оркестр.  Українська літературна мова на Буковині
3. дутий — (посуд) видутий, порожнистий; (- шину) надутий; (- славу) перебільшений, фалшивий.  Словник синонімів Караванського
4. дутий — ду́та ци́фра. Навмисне перебільшені кількісні показники, які не відповідають дійсності. Керівництво просто намагається позбутися того баласту в середовищі, який утворився внаслідок гонитви за дутою цифрою (З газети); Фахівці дутих цифр — по-місцевому “надуванчики” (З журналу).  Фразеологічний словник української мови
5. дутий — ПЕРЕБІ́ЛЬШЕНИЙ (який уявляється, сприймається більшим, ніж є в дійсності), ГІПЕРБОЛІЗОВАНИЙ книжн., ГІПЕРБОЛІ́ЧНИЙ книжн., РОЗДУ́ТИЙ розм., РОЗДМУ́ХАНИЙ розм., ДУ́ТИЙ розм.; УТРИ́РУВАНИЙ книжн. (доведений до крайньої міри вияву).  Словник синонімів української мови
6. дутий — ДУ́ТИЙ, а, е. 1. З порожниною всередині; вигот. способом дуття. Як пішла наша Устя гуляти… Дутого золотого намиста накупила (Барв., Опов.., 1902,513); // Наповнений повітрям, надутий.  Словник української мови в 11 томах