духовий

I дух`овий-а, -е, діал.

Духовний (у 1 знач.).

II духов`ий-а, -е.

1》 Який приводиться в дію вдуванням струменя повітря (про музичні інструменти).

Духовий оркестр — оркестр, що складається з різних духових інструментів.

2》 Який діє за допомогою нагрітого повітря.

Значення в інших словниках

1. духовий — духови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. духовий — Ду́ховий. Духовний, світоглядний. Те, як займають ся одні і другі під час науки, як учитель подає ученикам духову поживу і як діти ії приймають, зветь ся формою вченя (Канюк, 1911, 69); Нема надії, що на будуче сей сумний стан поліпшить...  Українська літературна мова на Буковині
3. духовий — Не матеріяльний, не тілесний, не плотський, поет. нерукотворний; (світ) внутрішній, душевний, психічний; сов. духовний; (- оркестру) |мідно|трубний.  Словник синонімів Караванського
4. духовий — [духовий] м. (на) -вому /-хоув'ім, мн. -хоув'і  Орфоепічний словник української мови
5. духовий — як (мов) з (поро́жньої) бо́чки. 1. зі сл. густи́, гука́ти і т. ін. Дуже гучно, голосно, сильно. — Чи правду я кажу, чи ні? — Святу правду, пане гетьмане? Святу правду! — загули кругом запорожці, як із бочки (П.  Фразеологічний словник української мови
6. духовий — ДУХО́ВНИЙ (пов'язаний з розумовим, психічним життям, внутрішнім світом людини), МОРА́ЛЬНИЙ, ВНУ́ТРІШНІЙ, ДУХО́ВИЙ зах.; ДУШЕ́ВНИЙ, ЧУТТЄ́ВИЙ (стосовний психічної діяльності); ПЛАТОНІ́ЧНИЙ (про почуття — позбавлений чуттєвості).  Словник синонімів української мови
7. духовий — ДУХО́ВИЙ, а, е, діал. Духовний (у 1 знач.). Товариського, духового життя,.. спільних духових інтересів [у гімназистів] майже не було (Фр.  Словник української мови в 11 томах
8. духовий — Духовий, -а, -е Духовный, къ духу относящійся. Якась незвичайна сміливість і духова міць. Мир. ХРВ. 4.  Словник української мови Грінченка