духовий
Ду́ховий. Духовний, світоглядний. Те, як займають ся одні і другі під час науки, як учитель подає ученикам духову поживу і як діти ії приймають, зветь ся формою вченя (Канюк, 1911, 69); Нема надії, що на будуче сей сумний стан поліпшить ся, бо наше молоде сьвященство, гаразд, що дохрапало ся куска хліба, не думає й не працює над власною осьвітою, надрозширенєм духового горизонту (Звідомл., 1914, 39)
// пол. duchowy-духовний, duchowe potrzeby — духовні потреби.
Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст.