духовий

ДУХО́ВИЙ, а, е, діал. Духовний (у 1 знач.).

Товариського, духового життя,.. спільних духових інтересів [у гімназистів] майже не було (Фр., IV, 1950, 242);

Вона належала до тих щасливих, котрі не старіються скоро, на котрих лиці відбивалося однак духове життя (Коб., І, 1956, 99).

ДУХОВИ́Й, а́, е́.

1. Який приводиться в дію вдуванням струменя повітря (про музичні інструменти).

Дві гармонії, що були привезені разом з духовими інструментами, додавали до цієї дикої какофонії свої хрипучі, жалісні звуки (Мик., II, 1957, 475).

Духови́й орке́стр; Духова́ му́зика — оркестр, що складається з духових інструментів.

Опівдні десь неподалеку заграв духовий оркестр (Збан., Єдина, 1959, 211);

А там [біля клубу] уже світло й народ прибува, І весело музика гра духова (Мур., Лірика, 1954, 32).

2. Який діє за допомогою нагрітого повітря.

Матеріал, зібраний в багатьох селах різних районів [Закарпаття], показує, що духова піч — це глинобитна споруда у вигляді квадрата або прямокутника (Матеріали з етногр.., 1956, 96);

В практиці все частіше роблять у плитах духові шафи (Жилий буд. колгоспника, 1956, 45).

Значення в інших словниках

1. духовий — духови́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. духовий — Ду́ховий. Духовний, світоглядний. Те, як займають ся одні і другі під час науки, як учитель подає ученикам духову поживу і як діти ії приймають, зветь ся формою вченя (Канюк, 1911, 69); Нема надії, що на будуче сей сумний стан поліпшить...  Українська літературна мова на Буковині
3. духовий — Не матеріяльний, не тілесний, не плотський, поет. нерукотворний; (світ) внутрішній, душевний, психічний; сов. духовний; (- оркестру) |мідно|трубний.  Словник синонімів Караванського
4. духовий — [духовий] м. (на) -вому /-хоув'ім, мн. -хоув'і  Орфоепічний словник української мови
5. духовий — I дух`овий-а, -е, діал. Духовний (у 1 знач.). II духов`ий-а, -е. 1》 Який приводиться в дію вдуванням струменя повітря (про музичні інструменти). Духовий оркестр — оркестр, що складається з різних духових інструментів. 2》 Який діє за допомогою нагрітого повітря.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. духовий — як (мов) з (поро́жньої) бо́чки. 1. зі сл. густи́, гука́ти і т. ін. Дуже гучно, голосно, сильно. — Чи правду я кажу, чи ні? — Святу правду, пане гетьмане? Святу правду! — загули кругом запорожці, як із бочки (П.  Фразеологічний словник української мови
7. духовий — ДУХО́ВНИЙ (пов'язаний з розумовим, психічним життям, внутрішнім світом людини), МОРА́ЛЬНИЙ, ВНУ́ТРІШНІЙ, ДУХО́ВИЙ зах.; ДУШЕ́ВНИЙ, ЧУТТЄ́ВИЙ (стосовний психічної діяльності); ПЛАТОНІ́ЧНИЙ (про почуття — позбавлений чуттєвості).  Словник синонімів української мови
8. духовий — Духовий, -а, -е Духовный, къ духу относящійся. Якась незвичайна сміливість і духова міць. Мир. ХРВ. 4.  Словник української мови Грінченка