душогубка

душогу́бка

-и, ж., розм.

1》 Жін. до душогуб.

2》 Невеликий, перев. видовбаний з дерев'яної колоди, хиткий човен.

3》 Спеціально обладнана автомашина, що використовувалася німецько-фашистськими загарбниками для отруювання людей газами.

Значення в інших словниках

1. душогубка — душогу́бка 1 іменник жіночого роду, істота людина душогу́бка 2 іменник жіночого роду приміщення  Орфографічний словник української мови
2. душогубка — див. мотоцикл  Словник синонімів Вусика
3. душогубка — ЧО́ВЕН (невелике судно), ГАЛЯ́РА діал., ЧОРТОПХА́ЙКА жарт.; БАЙДА́РА (велике судно — в Західній Азії й на Далекому Сході); БАЙДА́РКА (спортивне судно); БАЙДА́К заст. (великий); ДУБ іст., діал.  Словник синонімів української мови
4. душогубка — Душогу́бка, -бки, -бці; -гу́бки, -гу́бок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. душогубка — ДУШОГУ́БКА, и, ж., розм. 1. Жін. до душогу́б. 2. Невеликий, перев. видовбаний з дерев’яної колоди, хиткий човен. На маленькій, хисткій душогубці плив рибалка (Десняк, І, 1955, 73); По ріках і морях слов’яни робили походи в човнах-душогубках...  Словник української мови в 11 томах
6. душогубка — Душогубка, -ки ж. 1) Душегубка, убійца. Ой помалу, малу, душогубко, грай, да не врази ж мого серденька вкрай: ти ж мене, сестро, з світу згубила, ніж у серденько да й устромила. ЗОЮР. II. 22. 2) Маленькая лодка, преимущественно выдолбленная изъ одного дерева. Вас. 152. Сим. 152.  Словник української мови Грінченка