душогубка —
душогу́бка 1 іменник жіночого роду, істота людина душогу́бка 2 іменник жіночого роду приміщення
Орфографічний словник української мови
душогубка —
-и, ж., розм. 1》 Жін. до душогуб. 2》 Невеликий, перев. видовбаний з дерев'яної колоди, хиткий човен. 3》 Спеціально обладнана автомашина, що використовувалася німецько-фашистськими загарбниками для отруювання людей газами.
Великий тлумачний словник сучасної мови
душогубка —
див. мотоцикл
Словник синонімів Вусика
душогубка —
ЧО́ВЕН (невелике судно), ГАЛЯ́РА діал., ЧОРТОПХА́ЙКА жарт.; БАЙДА́РА (велике судно — в Західній Азії й на Далекому Сході); БАЙДА́РКА (спортивне судно); БАЙДА́К заст. (великий); ДУБ іст., діал.
Словник синонімів української мови
душогубка —
ДУШОГУ́БКА, и, ж., розм. 1. Жін. до душогу́б. 2. Невеликий, перев. видовбаний з дерев’яної колоди, хиткий човен. На маленькій, хисткій душогубці плив рибалка (Десняк, І, 1955, 73); По ріках і морях слов’яни робили походи в човнах-душогубках...
Словник української мови в 11 томах
душогубка —
Душогубка, -ки ж. 1) Душегубка, убійца. Ой помалу, малу, душогубко, грай, да не врази ж мого серденька вкрай: ти ж мене, сестро, з світу згубила, ніж у серденько да й устромила. ЗОЮР. II. 22. 2) Маленькая лодка, преимущественно выдолбленная изъ одного дерева. Вас. 152. Сим. 152.
Словник української мови Грінченка