Значення в інших словниках
-
дідок —
дідо́к іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
-
дідок —
дідок: ◊ мали́й дідок, а вели́кий ціпок про невисоку на зріст, але значущу, впливову людину (ст): Ми завжди чекали в коридорі в суді, коли в'язнів перепроваджували на перерву на обід. З Романом Шухевичем ішов той аґент Хім'як, що до нас все приходив.
Лексикон львівський: поважно і на жарт
-
дідок —
див. дід
Словник синонімів Вусика
-
дідок —
ДІДО́К, дка́, ч. Зменш.-пестл. до дід 2. Пішов Дідок у ліс по дрова; Не забарився в’язку нарубать (Гл., Вибр., 1957, 122); До книгарні зайшов сивий дідок з пакунком газет на плечах (Головко, II, 1957, 452).
Словник української мови в 11 томах
-
дідок —
Дідок, -дка м. 1) Старичекъ. Рудч. Ск. II. 108. Чуб. І. 155. 2) Жгуть соломы, обмотанный валом и прибиваемый по краямъ дверей отъ холода. Мнж. 179. 3) Деревянный шаръ, величиною въ куриное яйцо, употребляемый въ игрѣ, которая также называется дідок. Ив.
Словник української мови Грінченка