дідок

ДІДО́К, дка́, ч. Зменш.-пестл. до дід 2.

Пішов Дідок у ліс по дрова; Не забарився в’язку нарубать (Гл., Вибр., 1957, 122);

До книгарні зайшов сивий дідок з пакунком газет на плечах (Головко, II, 1957, 452).

Значення в інших словниках

1. дідок — дідо́к іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дідок — -дка, ч. Зменш.-пестл. до дід 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дідок — дідок: ◊ мали́й дідок, а вели́кий ціпок про невисоку на зріст, але значущу, впливову людину (ст): Ми завжди чекали в коридорі в суді, коли в'язнів перепроваджували на перерву на обід. З Романом Шухевичем ішов той аґент Хім'як, що до нас все приходив.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. дідок — див. дід  Словник синонімів Вусика
5. дідок — Дідок, -дка м. 1) Старичекъ. Рудч. Ск. II. 108. Чуб. І. 155. 2) Жгуть соломы, обмотанный валом и прибиваемый по краямъ дверей отъ холода. Мнж. 179. 3) Деревянный шаръ, величиною въ куриное яйцо, употребляемый въ игрѣ, которая также называется дідок. Ив.  Словник української мови Грінченка