дірчастий

дірча́стий

-а, -е.

Який має дірки, з дірками.

Значення в інших словниках

1. дірчастий — дірча́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дірчастий — див. дірявий  Словник синонімів Вусика
3. дірчастий — ДІРЯ́ВИЙ (з діркою, з дірками), ДІРЧА́СТИЙ, ДІРЧА́ТИЙ, ДРА́НИЙ розм., ДІРКУВА́ТИЙ розм., ДІРЧА́ВИЙ розм., ДІРКА́ТИЙ розм. Дірявого мішка не наповниш (прислів'я); Дірчасте листя; — Цинкове відро у мене зовсім зносилося. Дірчате було, як решето (І.  Словник синонімів української мови
4. дірчастий — Дірча́стий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дірчастий — ДІРЧА́СТИЙ, а, е. Який має дірки, з дірками. — Бачили берег дніпровський у Бериславі? — каже Жаров. — Вапняково-шаруватий, пористий, аж дірчастий (Минко, Вибр., 1952, 416); Тканини [листя] на місці плям усихають і нерідко випадають, внаслідок чого листя робиться дірчастим (Бот. ж., X, 1, 1953, 24).  Словник української мови в 11 томах