дірчастий

ДІРЧА́СТИЙ, а, е. Який має дірки, з дірками.

— Бачили берег дніпровський у Бериславі? — каже Жаров. — Вапняково-шаруватий, пористий, аж дірчастий (Минко, Вибр., 1952, 416);

Тканини [листя] на місці плям усихають і нерідко випадають, внаслідок чого листя робиться дірчастим (Бот. ж., X, 1, 1953, 24).

Значення в інших словниках

1. дірчастий — дірча́стий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дірчастий — -а, -е. Який має дірки, з дірками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дірчастий — див. дірявий  Словник синонімів Вусика
4. дірчастий — ДІРЯ́ВИЙ (з діркою, з дірками), ДІРЧА́СТИЙ, ДІРЧА́ТИЙ, ДРА́НИЙ розм., ДІРКУВА́ТИЙ розм., ДІРЧА́ВИЙ розм., ДІРКА́ТИЙ розм. Дірявого мішка не наповниш (прислів'я); Дірчасте листя; — Цинкове відро у мене зовсім зносилося. Дірчате було, як решето (І.  Словник синонімів української мови
5. дірчастий — Дірча́стий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)