Великий тлумачний словник сучасної мови

епікуреєць

епікуре́єць

-йця, ч.

1》 Послідовник епікуреїзму (у 1 знач.).

2》 перен., книжн. Людина, яка над усе ставить особисте задоволення і насолоду життям.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. епікуреєць — епікуре́єць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
  2. епікуреєць — епікуре́єць 1. Послідовник епікуреїзму. 2. Переносно – людина, що над усе ставить насолоду життям.  Словник іншомовних слів Мельничука
  3. епікуреєць — Епікуре́єць, -ре́йця; -ре́йці, -ців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. епікуреєць — ЕПІКУРЕ́ЄЦЬ, йця, ч. 1. Послідовник епікуреїзму (у 1 знач.). 2. перен., книжн, Людина, що над усе ставить особисте задоволення і насолоду життям.  Словник української мови в 11 томах