епікуреєць
ЕПІКУРЕ́ЄЦЬ, йця, ч.
1. Послідовник епікуреїзму (у 1 знач.).
2. перен., книжн, Людина, що над усе ставить особисте задоволення і насолоду життям.
Словник української мови (СУМ-11)ЕПІКУРЕ́ЄЦЬ, йця, ч.
1. Послідовник епікуреїзму (у 1 знач.).
2. перен., книжн, Людина, що над усе ставить особисте задоволення і насолоду життям.
Словник української мови (СУМ-11)