есесівець

есе́сівець

-вця, ч., іст.

Службовець фашистських каральних охоронних загонів (СС), на якого спирався гітлерівський терористичний апарат.

Значення в інших словниках

1. есесівець — есе́сівець іменник чоловічого роду, істота іст., зневажл.  Орфографічний словник української мови
2. есесівець — див. жорстокий  Словник синонімів Вусика
3. есесівець — ЕСЕ́СІВЕЦЬ, вця, ч., іст., зневажл. Службовець фашистського карального охоронного органу (СС), на який спирався гітлерівський терористичний апарат. Охрім бачив, як у спину румунським солдатам стріляв загороджувальний загін есесівців (Кучер, Чорноморці, 1956, 130).  Словник української мови в 11 томах