естафета
естафе́та
-и, ж.
1》 заст. Гінці, звичайно вершники, які, заступаючи один одного, передають термінове повідомлення.
|| Термінове повідомлення, доставлене в такий спосіб.
2》 Вид командних змагань з бігу, плавання і т. ін., у якому члени команди передають на визначених етапах із рук у руки паличку, поки останній не доставить її до фінішу.
|| Спеціальний предмет, що його передають один одному учасники таких змагань.
3》 перен. Традиція, яку приймають від старшого покоління або попередників.
Прийняти (переймати) естафету чого — продовжити чиї-небудь традиції, починання.
Великий тлумачний словник сучасної української мови