жбухати

жбу́хати

-ає, недок., розм.

1》 З силою вириватися звідкись; виходити на поверхню (перев. про вогонь).

2》 Падати, валитися, литися з великою силою.

Значення в інших словниках

1. жбухати — жбу́хати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. жбухати — (- вогонь) вивергатися, викидатися; (- дощ) періщити, сікти, хлюпати, хлюпотати; (- кров) цебеніти.  Словник синонімів Караванського
3. жбухати — ВИРИВА́ТИСЯ (прориваючись, виходити назовні, раптово з'являтися де-небудь), ДОБУВА́ТИСЯ, ЖБУ́ХАТИ розм.; БИ́ТИ, БИ́ТИСЯ, ФОНТАНУВА́ТИ, УДАРЯ́ТИ (ВДАРЯ́ТИ) (про воду, нафту, газ і т. ін.); БУ́ХАТИ (вириватися густою масою). — Док.  Словник синонімів української мови
4. жбухати — ЖБУ́ХАТИ, ає, недок., розм. 1. З силою вириватися звідкись; виходити на поверхню (перев. про вогонь). Тут огонь жбухає, як із пекла (Фр., 1,1955, 54); [Альтмаєр (відтикає пробку зі стола, в лице йому жбухає вогонь):] Горю! Горю! (Гете, Фауст, перекл.  Словник української мови в 11 томах
5. жбухати — Жбухати, -хаю, -єш, одн. в. жбухнути, -ну, -неш гл. Сразу много вливать, влить, налить. Желех.  Словник української мови Грінченка