жбурнути

жбурну́ти

-ну, -неш, док., перех. і неперех., ким, чим, розм.

Однокр. до жбурляти.

Значення в інших словниках

1. жбурнути — жбурну́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. жбурнути — ки́дати (шпурля́ти, жбурля́ти і т. ін.) / ки́нути (шпурну́ти, жбурну́ти і т. ін.) камінці́ (камінця́, гру́дкою і т. ін.) в горо́д кого, чий. Зачіпати кого-небудь словами, розмовами, натякаючи на щось. — Оце жінка. Вогонь!...  Фразеологічний словник української мови
3. жбурнути — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. жбурнути — ЖБУРНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех., ким, чим, розм. Однокр. до жбурля́ти. Четвертий лежав, читав та як жбурне книжкою під поріг! (Свидн.  Словник української мови в 11 томах