жебоніти

жебоні́ти

-ню, -ниш, недок., розм.

1》 Говорити неясно, невиразно, нерозбірливо; бубоніти, белькотати.

|| Говорити швидко, весело, з охотою, але неголосно.

2》 перен. Створювати тихі, одноманітні звуки (шелест, дзюркотіння і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. жебоніти — Жебоні́ти: — говорити [51]  Словник з творів Івана Франка
2. жебоніти — жебоні́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. жебоніти — (як маля) бубоніти, белькотіти, белькотати; (тихо) шепотіти, шепотати, шептати, шушукати; (між собою) шептатися, шепотатися, шушукатися; (- струмок) дзюркотіти, дзюркотати.  Словник синонімів Караванського
4. жебоніти — [жеибоун’ітие] -н'у, -бониш, -бониемо, -бониете; нак. -бони, -н'іт'  Орфоепічний словник української мови
5. жебоніти — див. говорити  Словник синонімів Вусика
6. жебоніти — БЕЛЬКОТА́ТИ (БЕЛЬКОТІ́ТИ) (нерозбірливо, безладно, плутано говорити), ЖЕБОНІ́ТИ розм., ЛЕБЕДІ́ТИ діал.; ЛЕПЕТА́ТИ (звичайно про дітей); ЛОПОТА́ТИ (ЛОПОТІ́ТИ) розм. (говорити неясно й поспішно); ВАРНЯ́КАТИ вульг., ВЕРЗЯ́КАТИ вульг. (звичайно про п'яних).  Словник синонімів української мови
7. жебоніти — Жебоні́ти, -ню́, -ни́ш, -ня́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. жебоніти — ЖЕБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., розм. 1. Говорити неясно, невиразно, нерозбірливо; бубоніти, белькотати. Він замахав руками, не зводячи вирячених очей з Коржа, який щось жебонів на своє виправдання і озирався на всі боки (Добр., Тече річка..  Словник української мови в 11 томах
9. жебоніти — Жебоні́ти, -ню́, -ни́ш гл. Лепетать. Будемо жебоніти, як маленькі діти. Чуб. V. 37.  Словник української мови Грінченка