жебоніти —
-ню, -ниш, недок., розм. 1》 Говорити неясно, невиразно, нерозбірливо; бубоніти, белькотати. || Говорити швидко, весело, з охотою, але неголосно. 2》 перен. Створювати тихі, одноманітні звуки (шелест, дзюркотіння і т. ін.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
жебоніти —
ЖЕБОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, недок., розм. 1. Говорити неясно, невиразно, нерозбірливо; бубоніти, белькотати. Він замахав руками, не зводячи вирячених очей з Коржа, який щось жебонів на своє виправдання і озирався на всі боки (Добр., Тече річка..
Словник української мови в 11 томах
жебоніти —
Жебоні́ти, -ню́, -ни́ш гл. Лепетать. Будемо жебоніти, як маленькі діти. Чуб. V. 37.
Словник української мови Грінченка