жеребець

жеребе́ць

-бця, ч.

1》 Самець кобили.

2》 перен. Про чоловіка, який чим-небудь нагадує цю тварину.

Значення в інших словниках

1. жеребець — жеребе́ць іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. жеребець — Лошак, огир; П. бабій, жінколюб, женолюб; жеребчик, жереб.  Словник синонімів Караванського
3. жеребець — [жеиреибец'] -бц'а, ор. -бцем, м. (на) -бц'у/-бцев'і, мн. -бц'і, -бц'іў  Орфоепічний словник української мови
4. жеребець — Огир, огер, вір, ворик, гармас, гачур, герець  Словник чужослів Павло Штепа
5. жеребець — (-бця) ч.; крим., жрм. Сексуально стурбований чоловік. // Сексуальний партнер (як правило, випадковий). ЯБМ, 1, 315.  Словник жарґонної лексики української мови
6. жеребець — див. кінь  Словник синонімів Вусика
7. жеребець — КІНЬ (велика свійська однокопита тварина, яку використовують для перевезення людей і вантажів), КОНЯ́КА розм., КОМО́НЬ заст.; КОНИ́СЬКО розм. (заморений, слабосилий); ШКА́ПА, ШКАПИ́НА розм., КОНИ́НА розм., КОНЯЧИ́НА розм., ПАТИ́КА зневажл., ШКІ́НЬКА діал.  Словник синонімів української мови
8. жеребець — Жеребе́ць, -ребця́; -ребці́, -бці́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. жеребець — ЖЕРЕБЕ́ЦЬ, бця́, ч. Самець кобили. Жеребець у сірих яблуках дико поводив налитими кров’ю очима і не міг устояти на місці (Панч, III, 1956, 131); *У порівн. Еней і сам так розходився, Як на аркані жеребець (Котл., І, 1952, 73). 2. перен.  Словник української мови в 11 томах
10. жеребець — Жеребець, -бця м. Жеребець. Ірже паче жеребець на стані. Ном. № 8843. ум. жеребчик.  Словник української мови Грінченка