житник

жи́тник

-а, ч., ент.

Різновид жука.

Значення в інших словниках

1. Житник — Жи́тник прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. житник — див. хліб  Словник синонімів Вусика
3. житник — Житник, -ка м. 1) Жукъ, появляющійся, когда наливается рожь въ колосѣ. 2) Человѣкъ, крестьянинъ (въ загадкѣ): Підбігла лепетя: вставайте, житники, сідайте на вівсяники, доганяйте шурду-бурду, однімайте штрики-брики (собака, люде, коні, вовк, вівця). Ном. № 294, № 122.  Словник української мови Грінченка