житник

Житник, -ка

м.

1) Жукъ, появляющійся, когда наливается рожь въ колосѣ.

2) Человѣкъ, крестьянинъ (въ загадкѣ): Підбігла лепетя: вставайте, житники, сідайте на вівсяники, доганяйте шурду-бурду, однімайте штрики-брики (собака, люде, коні, вовк, вівця). Ном. № 294, № 122.

Значення в інших словниках

1. Житник — Жи́тник прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. житник — див. хліб  Словник синонімів Вусика
3. житник — -а, ч., ент. Різновид жука.  Великий тлумачний словник сучасної мови