журіння

журі́ння

-я, с.

Почуття смутку, скорботи, туги.

Значення в інших словниках

1. журіння — журі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. журіння — див. сум  Словник синонімів Вусика
3. журіння — Журі́ння, -ння  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. журіння — ЖУРІ́ННЯ, я, с. Почуття смутку, скорботи, туги. Єсть у мене, братику, із хмелю похмілля, — коло мого серденька велике журіння (Сл. Гр.); — А що по журінню? Не що воно порадить! Не лад і журитись (Вовчок, І, 1955, 166).  Словник української мови в 11 томах
5. журіння — Журіння, -ня с. Печаль, тоска. Єсть у мене, братіку, із хмелю похмілля, — коло мого серденька велике журіння. Мет. 249.  Словник української мови Грінченка