журіння

ЖУРІ́ННЯ, я, с. Почуття смутку, скорботи, туги.

Єсть у мене, братику, із хмелю похмілля, — коло мого серденька велике журіння (Сл. Гр.);

— А що по журінню? Не що воно порадить! Не лад і журитись (Вовчок, І, 1955, 166).

Значення в інших словниках

1. журіння — журі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. журіння — див. сум  Словник синонімів Вусика
3. журіння — -я, с. Почуття смутку, скорботи, туги.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. журіння — Журі́ння, -ння  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. журіння — Журіння, -ня с. Печаль, тоска. Єсть у мене, братіку, із хмелю похмілля, — коло мого серденька велике журіння. Мет. 249.  Словник української мови Грінченка