1. Словник української мови в 11 томах

журіння

ЖУРІ́ННЯ, я, с. Почуття смутку, скорботи, туги.

Єсть у мене, братику, із хмелю похмілля, — коло мого серденька велике журіння (Сл. Гр.);

— А що по журінню? Не що воно порадить! Не лад і журитись (Вовчок, І, 1955, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. журіння — журі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. журіння — див. сум Словник синонімів Вусика
  3. журіння — -я, с. Почуття смутку, скорботи, туги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. журіння — Журі́ння, -ння Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. журіння — Журіння, -ня с. Печаль, тоска. Єсть у мене, братіку, із хмелю похмілля, — коло мого серденька велике журіння. Мет. 249. Словник української мови Грінченка