журіння
Журіння, -ня
с. Печаль, тоска. Єсть у мене, братіку, із хмелю похмілля, — коло мого серденька велике журіння. Мет. 249.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- журіння — журі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- журіння — див. сум Словник синонімів Вусика
- журіння — -я, с. Почуття смутку, скорботи, туги. Великий тлумачний словник сучасної мови
- журіння — Журі́ння, -ння Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- журіння — ЖУРІ́ННЯ, я, с. Почуття смутку, скорботи, туги. Єсть у мене, братику, із хмелю похмілля, — коло мого серденька велике журіння (Сл. Гр.); — А що по журінню? Не що воно порадить! Не лад і журитись (Вовчок, І, 1955, 166). Словник української мови в 11 томах