1. Словник української мови в 11 томах

жучок

ЖУЧО́К, чка́, ч. Зменш, до жук 1.

Метушливі жучки та комашки нишпорили між корінням (Перв., Атака.., 1946, 8);

Це були ковалики — невеличкі жучки з жовтими крильцями, з чорними витягнутими ніжками (Донч., VI, 1957, 57);

*Образно. Вона.. сидить на перелазі сама, чорними жучками позирає на зорі, дожидає (Вас., II, 1959, 270);

*У порівн. На.. обличчі, немов чорні жучки, сердито ворушаться бородавки (Стельмах, Хліб.., 1959, 576).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. жучок — жучо́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. жучок — [жучок] -чка, м. (на) -чку/-чков'і, мн. -чки, -чк'іў Орфоепічний словник української мови
  3. жучок — -чка, ч. Зменш. до жук 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. жучок — Чка, ч., див. жук. Дивіться, який прикольний жучок. Виглядає реально, як «гольф» із двигуном у сто п'ятдесят кінських сил (І. Сова). Словник сучасного українського сленгу
  5. жучок — Жучо́к, -чка́, -чко́ві; жучки́, -чкі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. жучок — Жучок, -чка м. ум. отъ жук Словник української мови Грінченка