завидки —
За́видки, -видків, -кам
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
завидки —
ЗА́ВИДКИ, ків, мн., розм. Те само, що за́здрощі. Павло аж струснувся: і від тріску, і від завидків на такі дужі, м’язисті руки (Ле, Вибр., 1939, 82); Він..
Словник української мови в 11 томах
завидки —
Завидки, -ків мн. Зависть. зави́дки беруть. Завидно. Завидки беруть, що нам не дають. посл.
Словник української мови Грінченка