заворкотати

заворкота́ти

і завуркотати, -кочу, -кочеш і заворкотіти і завуркотіти, -очу, -отиш, док.

1》 Почати воркотати, вуркотати, воркотіти, вуркотіти (про голубів, горлиць і т. ін.).

2》 перен. Ніжно, лагідно заговорити.

3》 перен., рідко. Забурчати, замурмотіти, виражаючи невдоволення.

4》 рідко. Почати муркотати (про котів).

5》 перен., розм. Почати утворювати одноманітний приглушений звук – рокіт (перев. про механізм, мотор і т. ін.).

Значення в інших словниках

1. заворкотати — заворкота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заворкотати — ЗАВОРКОТА́ТИ і ЗАВУРКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш і ЗАВОРКОТІ́ТИ і ЗАВУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. 1. Почати воркотати, вуркотати, воркотіти, вуркотіти (про голубів, горлиць і т. ін.). Як тільки почали розпукуватися берези, ..дикі голуби заворкотали (Горд.  Словник української мови в 11 томах
3. заворкотати — Заворкота́ти, -чу, -чеш гл. Замурлыкать. Не ззість пес, поки не поваля, а кіт, поки не заворкоче. Ном. № 12270.  Словник української мови Грінченка