заворкотати

Заворкота́ти, -чу, -чеш

гл. Замурлыкать. Не ззість пес, поки не поваля, а кіт, поки не заворкоче. Ном. № 12270.

Значення в інших словниках

1. заворкотати — заворкота́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. заворкотати — і завуркотати, -кочу, -кочеш і заворкотіти і завуркотіти, -очу, -отиш, док. 1》 Почати воркотати, вуркотати, воркотіти, вуркотіти (про голубів, горлиць і т. ін.). 2》 перен. Ніжно, лагідно заговорити. 3》 перен., рідко.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. заворкотати — ЗАВОРКОТА́ТИ і ЗАВУРКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш і ЗАВОРКОТІ́ТИ і ЗАВУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док. 1. Почати воркотати, вуркотати, воркотіти, вуркотіти (про голубів, горлиць і т. ін.). Як тільки почали розпукуватися берези, ..дикі голуби заворкотали (Горд.  Словник української мови в 11 томах