завороть за́вороть -і, ж., діал. 1》 Вигин річки. 2》 Круговерть, вир. Великий тлумачний словник сучасної української мови
Значення в інших словниках завороть — За́вороть: — запаморочення [54] Словник з творів Івана Франка завороть — За́вороть, -роті, -роті, -роттю Правописний словник Голоскевича (1929 р.) завороть — Завороть, -ті ж. 1) = заворотень 1. Мнж. 180. 2) Круговоротъ, водоворотъ, поворотъ воды противъ теченія. Там заверить: вода тече вниз, а то назад угору. Кобел. у. (Залюбовск.). Словник української мови Грінченка