заговір

загові́р

-вору, ч., зах.

Заклин, нашепт.

Значення в інших словниках

1. заговір — за́говір іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. заговір — Змова, див. компльот  Словник чужослів Павло Штепа
3. заговір — ЗАГОВІ́Р, во́ру, ч., розм. Замовляння. [Знахар:] Без шепотіння та без заговору не можна (М. Кропивницький); Особливістю його пастухівства було те, що він ніколи не вживав жодних чарів, примівок [примовок], ворожбитства, усіх отих спльовувань...  Словник української мови у 20 томах
4. заговір — Заговір, -вору м. = замова.  Словник української мови Грінченка