заграниця

заграни́ця

-і, ж., розм., рідко.

1》 Окрема держава, територія по той бік кордону.

2》 збірн. Іноземні держави.

Значення в інших словниках

1. заграниця — заграни́ця іменник жіночого роду закордон рідко  Орфографічний словник української мови
2. заграниця — Заграни́ця, -ці = закордо́н, -ну  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
3. заграниця — ЗАГРАНИ́ЦЯ, і, ж., розм., рідко. 1. Окрема держава, територія по той бік кордону. — З жінкою [Лошаков] не живе, вона десь по заграницях віється, а він тут (Мирний, III, 1954, 260); Ви не їздили по заграницях дивитися на різні прекрасні дива (Довж.  Словник української мови в 11 томах